Дитяча агресія

                                                                                                  

                                                                                                                           Для батьків

   Напади дитячої агресивності часто заганяють батьків у глухий кут. "Як же так? Адже ми так любимо дитину, намагаємося вчити її тільки доброго", - розводять руками мами й тата. Давайте розглянемо проблему дитячої агресивності з усіх боків.

Тема нашої розмови досить серйозна – вияв дітьми жорстокості і агресії. На жаль, ці явища живуть серед нас, дорослих, і серед наших дітей. Що ж це за явище і варто нам про нього говорити ?

Слово «агресивність» утворено від латинського aggressio – напад. В даному випадку візьмемо визначення агресії як активної форми виразу емоції гніву, яка виявляється через спричинення збитку людині або предмету. Зверніть увагу, агресія – цей вираз емоції, а емоція – це те, що ми випробовуємо незалежно від наших бажань і тим більше бажань оточуючих нас людей. Емоції, у тому числі і емоцію гніву, не можна заборонити.

Є різні варіанти визначення, що таке агресія, один з них такий : агресія – це поведінка, що заподіює шкоду предметам чи предмету, людині чи групі людей.     Агресія може виявлятися фізично (удари) і вербально ( порушення прав іншої людини без фізичного втручання )

У психології розрізняють два види агресії : інструментальну й ворожу. Інструментальна агресія виявляється людиною для досягнення визначеної мети. Вона типова для дошкільного та молодшого шкільного віку ( я хочу забрати іграшку чи предмет). У старших дітей більше виявляється ворожа агресія. Вона спрямована на те, щоб заподіяти людині зло, біль.

Агресивну поведінку не можна однозначно вважати поганою. Виникаючи в критичній ситуації, вона виконує захисну функцію, інколи функцію розв’язання (виходу) ситуації. Найчастіше агресивна поведінка спостерігається у дитини в критичні вікові періоди. Це свідчить про те, що життя дитини стало складнішим

Агресія не буває без емоцій гніву, злості або люті. В словнику Ожегова гнів визначається як відчуття сильного обурення. В українській мові є багато слів, які відображають різну інтенсивність і відтінки гніву. Це і роздратування, і злість, і лють. Агресивність - характеризується поведінкою, спрямованою на заподіяння шкоди іншій людині і супроводжується, в більшості випадків, станом гніву, ворожості, ненависті, тощо.

 Ознаки агресивності :

 · Впертість,

· дратівливість,

· напади гніву, вибух злості, обурення,

· намагання образити іншу людину, принизити гідність,, властолюбність,

· наполягання на своєму,

· егоцентризм (нерозуміння інтересів інших людей),

· самовпевненість, завищена самооцінка.

 Причини :

 · Реакція на приниження гідності дитини, осміювання, знущання

· Наслідок обмеження самостійності людини, надмірна опіка

· Прояв суперництва між дітьми у сім’ї (особливо багатодітних)

· Результат гнітючого переживання невдач

· Яскраво виражена екстровертованість

· Взаємостосунки в сім між батьками

· Результат “едіпового” комплексу (агресивність до однієї статі – дівчата до    

  жіночого, хлопці – до чоловічого)

Рекомендації щодо подолання дитячої агресивності :

 Однією з основних причин дитячої агресії є сімейне оточення, сімейні ситуації. Тому лише у співпраці з батьками можна досягти позитивних результатів щодо попередження дитячої агресивності та агресії. Тому в роботі з батьками можна використати такі поради для батьків :

1.     Поважати і розуміти потребу дитини в самостійності, створити умови для нормального розвитку її активності. Дозволити дитині бути в розумних межах незалежною. 

2.     Допомогти дитині перебороти ситуацію надмірного незадоволення, яка в багатьох випадках призводить до афективних реакцій. Якщо приступ люті викликаний забороною, то її не треба зразу відміняти. Поясніть дитині , що ви розумієте, чому вона так себе веде, але не відміняйте заборону, якщо вважаєте її розумною, справедливою, корисною.

3.     Необхідно навчитися зменшувати інтенсивність і тривалість надмірного незадоволення дітей та обмежувати його наслідки.

4.     Допомогти дитині в пошуку шляхів і способів подолання почуття ворожості.

5.     Щоб допомогти дитині засвоїти поведінку, характерну для сім’ї, в якій він живе, батькам потрібно встановлювати для дитини межі дозволеного, котрі мають відповідати її віковим особливостям, почуттям у конкретній ситуації та залежати від міри її активності.

6.     Насамкінець, основним фактором у запобіганні негативним проявам агресивності є оптимізація стосунків батьків і дітей. Чим стійкіша близькість між дитиною і батьками, тим їй легше перебороти свої ворожі відчуття.